— Богуславе Андрійовичу, звання майстрів спорту України у волейболі дається разом із здобуттям медалей чемпіонату або ж за вихід у фінал національного Кубка. Бронза – наскільки це реально для «Волині…» за підсумками чемпіонату України сезону 2009 – 2010?
— Якщо, дасть Бог, обійдемося без травм – реально. Усе залежить від самих дівчат. Вважаю найсильнішими командами української жіночої волейбольної суперліги такі: «Сєвєродончанку» (команда з Сєвєродонецька – чемпіон та володар Кубка України сезону 2008 – 2009, – авт.), «Галичанку» (тернополянки – кілька сезонів поспіль бронзові призерки українського чемпіонату, – авт.) і нашу (волинянки — п'ята команда чемпіонату 2008 – 2009, – авт.). Не відомо, кого назбирає четверте місце попередньої першості одеська «Джінестра» (розмова велась перед 1 туром - прим.ред ), а черкаського «Круга» (чемпіон і володар Кубка України'2008, срібний призер чемпіонату і фіналіст Кубка'2009, – авт.) нам уже пора перегравати, бо, по-перше, звідти пішли кілька провідних виконавиць, а по-друге — ми могли обіграти їх ще у чемпіонаті 2008 – 2009.

— Нещодавні перемоги «Волині…» над «бронзовими» тернополянками у конт-рольних матчах з рахунками 3:0 і 3:2, та ще й на виїзді, додали Вам впевненості в успішності сезону 2009 – 2010?
— Вони то додали, хоч «Галичанку» ми перегравали ще у свій перший сезон в суперлізі… Але якщо узяти до уваги, що тернополянки зіграли великий міжнародний турнір у В'єтнамі і ще кілька турнірів дрібніших, наприклад у Чехії; якщо згадати, що «Сєвєродончанка» виїздила кілька разів на збори, у тому числі за кордон (у тому числі в формі національної збірної, наприклад на турнір у Білорусі, що відбувся днями, і на якому наша збірна а-ля Сєвєродонецьк зіграла так само невдало, як і на відборі на чемпіонат світу, – авт.); а ми за все міжсезоння зіграли лише два матчі з Тернополем, про що можна говорити? Навіть новачок суперліги южненський «Хімік» був уже на кількох турнірах, а запорізька «Орбіта» їздила на міжнародні турніри у Казахстан та Італію. Ми награватимемося уже безпосередньо по ходу чемпіонату, і це мене непокоїть…

— Рівненську «Регіну», яку волинянки у п'яти сетах перемогли 5:0, Ви спаринг-партнером не вважаєте?
— Рівнянки зручні тим, що ми можемо спробувати у грі дванадцять гравців, у тому числі тих дівчат, котрі під час матчів чемпіонату навряд чи аж так часто виходили б на волейбольний майданчик. Але по-справжньому користь береш від тієї гри, коли програв, бо усі твої помилки видно як на долоні.

— З «Круга» у французький «Канн» пішла Марченко, і навряд чи за кілька місяців міжсезоння у черкащанок (або ж взагалі в суперлізі) з'явився гравець такого ж рівня. У «Джінестри» не відновилися ні Рихлюк, ні Лагутенко. «Новоприбулі» колективи суперліги, луганська «Іскра» та южненський «Хімік», навряд чи аж настільки сильніші за ті команди, що з неї вилетіли: білоцерківську «Рось-Університет» у її кращому стані чи золотоноський «Златогор». Ваша думка про реальність третього місця базується ще й на тому, що за підбором виконавиць рівень цього чемпіонату буде нижчим, аніж попереднього?
— Не знаю, чи чемпіонат буде слабкішим, але чеснішим – точно. Зникнуть закулісні інтриги. Жовті та червоні картки тренери команд жіночої волейбольної суперліги минулого сезону отримували лише у матчах проти «Росі-Університету» та «Златогора». Зараз цих двох команд у суперлізі немає («Рось» розформовано взагалі, – авт.), і всі зітхнули з полегшенням. І це не тільки мої слова, а й, наприклад, Володимира Бузаєва (головного тренера «Сєвєродончанки» та національної збірної України, – авт.). Та я й не сказав би, що «Іскра» та «Хімік» слабкіші від команд з Білої Церкви чи Золотоноші. Взагалі виліт і подальше розформування «Росі» показали слабкість команд, які формуються за принципом зброду. У Білій Церкві безліч хороших талановитих дітей (вони є опорою іншої команди з цього міста, «Спортліцею», – авт.), але колишній тренер «Росі» Володимир Подкопаєв волів, м'яко кажучи, з відходами життєдіяльності людини справи не мати, а взяти готових гравців з інших міст. От до чого ці гравці команду довели… Тренери колективів, які вилетіли з волейбольної суперліги, отримували у місяць у межах чотирьох тисяч доларів зарплати, у «Златогорі», «Росі» багато гравчинь отримували по тисячі доларів (волинянки отримували стільки ж, але у гривнях, — авт.). Це я до того веду, щоб наші уболівальники знали, що таке суперліга і як у ній втриматись.

— Які цілі перед командою ставите у кубку України?
— Якщо ставити завдання прориватися до фіналу Кубка України і отримувати звання майстрів спорту, то за відповідного фінансування це елементарно можна зробити. Втім нинішня система проведення фінального етапу Кубка, коли четверту його учасницю може витіснити команда без відповідного рівня гри, але зі спонсорами (а спонсори мусять забезпечити проведення фінального етапу Кубка саме у місті, де ця команда без певного рівня гри і «прописана», – авт.), порушує спортивний принцип. Свого часу від цього постраждала і "Волинь..." (чесно вибороте місце у фінальному етапі Кубка України сезону 2007 – 2008 у "Волині..." тоді відібрав "Златогор": команда із Золотоноші пройшла до фінального етапу національного Кубка лише тому, що знайшла кошти на проведення самого фінального етапу, — авт.). Завдання на Кубку стоїть одне – грати! Але участь у наступному його етапі – це неабиякі гроші, бо етап проводитимуть точно не у Луцьку, а можливо у Луганську чи Сєвєродонецьку. А без грошей куди поїдеш?

— Один із лідерів команди і її пасувальниця Юля Гринь (а нині Ганіна) у міжсезоння вийшла заміж. З вашого тренерського досвіду, перший у статусі заміжньої жінки сезон гравчиня проводить краще, аніж сезон попередній, коли вона була незаміжньою?
— Ще такого ні в одній команді не ставалося, щоб краще. Зв'язуючі тернополянок Мандражеєва і Шкурлатовська теж вийшли заміж у це міжсезоння, і в контрольних іграх проти нас, особливо першій, яку «Галичанка» програла 0:3, їх було не впізнати. Як правило, якщо дівчина вийшла заміж — цілий сезон у її грі йде глобальний спад. Дай Бог Юля без аж такого глобального спаду обійдеться.

— Третій сезон поспіль ми спостерігатимемо в обласному центрі Волині за матчами жіночої волейбольної суперліги.Але матчів європейських волейбольних кубків, у яких ваші дівчата вибороли право виступати, хоча б другорядних єврокубків, ми за відсутності коштів так і не побачимо, втім надія ще залишається…
— Фінанси, усе фінанси… Були б фінанси – в другорядний, як Ви кажете, міжнародний Кубок заявилися б хоч зараз. Ми разом із «Сєвєродончанкою» потрапляли в два із трьох найпрестижніших єврокубків, але як сталось, так сталось – грошей на нас не знайшли. Дівчата, які формують основу «Волині…», у волейболі з десяти років. Я до участі у волейбольному європейському клубному Кубку ішов як тренер ледь не тридцять п'ять років. Волинській області у її сучасному вимірі виповниться цього року сімдесят. Вперше за сімдесят (!) років команда з Волині, і це була наша команда, "Волинь-Університет-ОДЮСШ", вивела область у європейські клубні змагання з ігрових видів спорту! А Волинь, Луцьк цим шансом не скористалися – мовляв, коштів немає... Впевнений, що область ми не зганьбили б, вважаю, пройшли б перший етап. А тут фінанси співають романси… Прикро. У тренера і команди знижується стимул працювати. Адже матеріальний стимул у дівчат і так відсутній: вони грають виключно завдяки морально-вольовим якостям та патріотизму. Єврокубки – це був би крок вперед і у психології, і у майстерності, а моральне задоволення від участі в ньому дівчатам хоч трохи перекрило б відсутність задоволення матеріального.

— Вам ніколи не спадало на думку, що тими коштами, за які ви проводили тритижневий передсезонний збір у Болгарії, краще було б оплатити заявку і участь кома-нди у європейському Кубку виклику?
— Ну тоді одразу на чемпіонат треба було б заявляти не нинішню основу, а дівчат 1992 – 1993 років народження, адже команду без хоча б одного-єдиного відновлювального збору, без харчування, без зарплат можна сміливо розформовувати. Ваше питання навіть зачіпати не варто! Та ж «Сєвєродончанка» на морі провела два тренувальні збори! А відновлення – це тільки перший етап перебування у Болгарії. Левову частину його займала загальнофізична підготовка, за допомогою якої ми закладали фундамент на наступний сезон. Ви думаєте, дівчатка їздили на пісочку поніжитися? Та вони проводили під палючим сонцем по три тренування на день! Якби ми промаринували дівчат ціле літо у Луцьку, а за чотири місяці у міжсезоння зіграли лише дві гри з Тернополем, команди не було б. У нас і так лише один тренувальний збір у рік! Це питання зачіпати некоректно, тупо і глупо, і я це доводив «вищестоящим».

Ігор ЧУБ

www.viche.lutsk.ua